Дибр

Понеділок
Встав часів в 10, читав усяке. Потім прбирав сніг на дорозі, багато нанесло. Під вечір зібрався та поїхав у місто. Електричкою. В кфц зайшов поїв. Пошукав кіно, нема цікавих в кінотеатрах. Подивився дома кровавий четверг.

Сьогодні.
В 11 встав, попрацював до вечора. Шось там в 1с поламалося знову, менеджер писав шось, тільки чого мені, так я й не зрозумів. Плюнув на роботу, читаю скалу ленг.

PS
31 вранці приснився сон. Запишу, інакше забуду.

Не знаю де, але в якомусь дворі, багато людей, село. Весілля чи шо. Через мить вже сиджу на велі, на вулиці. Збираюсь кудись їхати, підходять двоє, просять підвезти, і в мене вже мопед, кажу сідайте. І весь двір кудись збирається. А ще мить і їдемо в автобусах, аж двох. На кожному стовбі по дорозі блимає спалах, якийсь робот по радіо каже шоб розверталися, нас хтось доганяє, втікли. Виходимо в якомусь покинутому селі. Зайшли в одну хату. Далі пам'ятаю тільки як сидів наприсядки і держав на кінчиках пальців правої руки, вверх долонею, якусь штуку. Виглядала як розгортка куба, паперового, але з металу і в центрі був екран, показував якісь крапки та смужки. Потім я його легенько підкинув, бо побачив маленького дрона, ця штука з пальців швиденько його з'їла, не з'їла, а як пресом здавила всередині куба. І потім знову вернулася на пальці. Потім з'явився великий дрон, пів метра по ширині, нічого, підкинув цю штуку, вона й його моментом зжерла, сіла ну пальці і з неї випало насіння, діаметром сантиметр, як ліщина, тільки довше. Хтось підходить, каже приємно тебе бачити. Потім всі поховалися, я став біля дверей, кажу нікому на нападати, двері вивалюють, і забігають люди, свої. Кінець. Отакий останній сон 2017 року.