Дибр

21 Листопада, четвер.
Днюха Ж. Готувалися, я прибирав вітальню до обіду. Посиділи з 15 до 17. Далі сидів читав тирнети.

22 Листопада, п'ятниця.
Ж. з тіткою поїхали до музею, я залишився за няньку. Погодував собаку, бабусю. Собаку вивів. Потім ліг та й заснув до самого вечору, знову погодував усіх. Сам нічого не їв з амого ранку. Десь в 20 з чимось з'їв яблуко, грушу та ківі. Нічого не робив більше. Приїхали Ж. та тітка. З'їздили до ТЦ, набрали всяких гостинців. Вернулися додому та й спати.

23 Листопада, субота.
Встали в 8 20. Пішов гріти авто. В 9 45 вже били на вокзалі. Посадили тітку в вагон. Самі вернулися в опів на дванадцяту. Вивів собаку. І поснули до самого вечору. Побалакав з тіткою по фейсбукові. Трохи поїли і знову спати.

24 Листопада, неділя.
Встали в 10 з чимось. Вивів собаку. сходили до тц, взяли фруктів, зайшли в кфц, поїли курки трохи.
Вернулися додому. Зателефонував матері. Це ж день матері сьогодні кажуть. Побалакали.
Знову поїли, та й поснули на декілька годин, поки дивилися якесь кіно з деніро.

От я не знаю чого так, але не розумію людей. Бере людина і кида все в селі центральної У. і їде в якийсь Когалим. Шо ж пише вікі - "Назва міста Когалим в перекладі з хантийської мови означає «багно», «болото», «згубне місце»." А потім виявляється їде в справжній Когалим. Дитині ще два роки вчиться - то й що, шлюб - розвестися і їхати. Дитина залишається в селі. Як з людиною спілкуватися я тепер навіть не уявляю. Громадянство брати нове не збирається, про яку роботу має бути річ, не розумію.

Не знаю - які слова зможуть зупинити людину? Голосуй за з та тікай з країни. Тепер це так виглядає.
Не йдуть думки про це діло з голови. Якихось черіалів накатав з піратбея, передивився швиденько, нічого не пам'ятаю.

Ну що ж, подивимося що буде далі, буду мовчати.