Дибр

30 Березня, вівторок.
Лібу так нам і не доробили.
Прийшов директор, почав розпитувати що ви так довго робите поки ліби немає, подивилися що там за завдання ще є.

Доробляли утиліту для себе.

Пішов знову показувати квартиру, ніхто знову не прийшов. Брехиві ріелтори.

31 Березня, середа.
На роботу поїхав на авто.
Взяли одне нове завдання, написали манагеру чи згоден він з нами.
Читали доку по під нове завдання, пішли в вмку місцеву, нам там новихдосткпів Г. надавала.

На англійську після роботи, 4 людини всього, спочатку був напарник, але утік бо сімейні справи.
Подивився чи швидше на авто після англійської вертатися, а не швидше, навіть трохи довше.
І дрім не почитати, дуолінго потім дома доробляв.

1 Квітня, четвер.
Ну якось день дурня ми зовсім профукали, сиділи доку курили, а манагер ще одне завдання зверху накинув.
Англійська добре, побалакали про всяке. Людей знову мало.
Додому і в тц на авто. Бо Ж. закортіло по воду.

Те се та й спати.

2 Квітня, п'ятниця.
Знайшов РФЦ та читав потихеньку.
потім ще усякі дрібниці, пробував утиліту на разбі, а воно не хоче мултикастом роздавати, десь щось не так. Іпак дефолтний у трейсера десь схований, треба шукати усі 127, та й не факт що знайду.
Ввечорі до матері поїхав, дав договір. Потім ще заїхав до покупців, дав і їм копію.
У матері взяв помідорів та огірків, квашених.

3 Квітня, субота.
Половину дня переписував код для М.
З собакою трохи полазили.
Кніжка з піртабея про х265 та усяке інше завантажилася, поліз та читав.

4 Квітня, неділя.
Поїхали до ТЦ скупилися, зайшов в леруа взяв дрібниць усяких, позаглядував на елктро-пилки.
Подивилися два кіна.

5 Квітня, понеділок.
Узяв код сервера тої штуки що требо зробити, почав роздивлятися як воно там зроблене.
Почав свій портотип писати.

6 Квітня, вівторок.
Замовив справки деякі матері на продаж квартири.
Пиляв усе свою версію сервера.
На англійській кажуть буде тест незабаром.

7 Квітня, середа.
На роботі те саме. Напарник сказав що ляже в лікарню незабаром, на неділю.
Прийшли деякі справки. По пошті електронній. Лекції по скулу не було, виправляв помилки в коді для М. Він обіцяв кресло придбати для Ж.

8 Квітня, четвер.
Ще одні справки зробили, боргів немає.
На роботі те саме.
На англійській вчитель каже що його може не бути на настуаній неділі, можливо поїде в сусіднє місто за 400 км, його там у кіно актором взяли.

9 Квітня, п'ятниця.
На роботі все те саме. Директор пише з першого квітня зарплатня підвищується.
Поїхав ввечорі забрав ще одні справки. Потім роздруковував усе до 2 ночі. Юрист повиправляв останні помилки.

10 Квітня, субота.
В 6 ранку підскочив, до матері, далі поїхали в місто, забрав покупця, підписали договір, здалися в реєстри. Ще пів року і з материним житлом все завершиться. Можливо, а можливо нічого й не почнеться.
Матері вчора телефонував її племінник. Алкаш ще той. Мабуть думає як тікати з У. Житла у матері тепер немає і нічим вона не зможе йому допомогти, гроші будуть тільки через пів року.

Сходили з собакою на вулицю, діти таджиків не бояться гладити собаку, а от інші діти ніяк, хочеться але не можуть і мізинчиком доторкнутися, дуже бояться.

Ж. поїхала на зустріч з вчителькою та однокласниками.

Я з собакою на дивані засинаю.

Писати нічого не хочу, новин начитаюся і нема слів.
Що я мушу сказати рідні, "Тікайте!", так само як і в 2008, і хто мене тоді слухав, а тепер ...
От Кенеді ж грохнули, а оцей чим кращий.
Усі обіцянки до гузна, не працює механізм зупинки божевільного, зламався як 6 років вже.