![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dsfhjkl14 вересня, п'ятниця.
Захворів, невралгія, мати кажуть у діда Володьки таке постійно було. Вся спина болить, бронхі опухли. Поки в подорожі спав в авто на холоді мабуть замерзла спина. Пробував працювати, але тільки декілька годин зміг і знову спав. Більше нічого не робив. Наковтався всяких пігульок.
15 вересня, субота.
Працював та спав, більше спав, але доробив на расті половину апі старющого сервера. Думаю чи раббіт чи кафка, чи може вистачить редісу. Все хворію.
16 вересня, неділя. В місто. Поміг трохи Ж. В крамницю збігали та на кладовище з Олексієм, там треба зпиляти дві берези по 22 роки. Спав у місті.
17 вересня, понеділок. Додому поїхав, спав, працював. Поклеїв труби витяжки, шоб конденсат не біг по швах і тікав на вулицю. Мазав спину якоюсь вонючою рідиною, мати дали, 50 центів 50 грамм. Знову спав.
18 вересня, вівторок. Стало трохи легше, груди не так болять. Почав шевелитися. То одне то друге гарбузи переніс на другий поверх, нарвав яблук, закинув картоплю останню їстівну в погріб. Моркву сховав на другий поверх. Працював.
19 вересня. Середа. Лежу працюю, 9 з чимось, телефонують хлопці, в трьох не можуть полагодити одну разбу, причепився за 3 хвилини знайшов що не вистачає написав судо апт інсталл ... все поставилося запрацювало. Нашо директор їх держе на роботі. Троє, всі працюють більше 2 років, кожному показував разів по десять як це робиться, ні, не можуть запам'ятати. Ліниві. Працював далі. Писував на расті. Спробую що краще буде працювати раст вс пхпцгай 2010 року. Знайшов якийсь шматок на гітхабі, працює, не чистий тцплістен і добре. Індуси якісь писали.
20 Вересня. Четвер. Знову спина боліла. В голові шуміло, працювати не міг до вечору. Перетягав з під хати старі дощечки на місце під гараж. Прибрав вікна з під хати, бо матері треба. Треба і все. Не став сперечатися. 6 годин все розгрібав. Трохи встиг попрацювати.
21 вересня, п'ятниця. Приїхали тітка з дядьком, привезли всякого. Сиділи балакали весь вечір до самої ночі. Розпитував всяке. Тітка розповідала, у моєї прабаби Параски була мати Акуліна мати, вмерла рано. Баба у моєї прабаби була з початку 18?? якогось року(більше 100 років прожила). От вона і виховала дітей коли вмерла їх мати. Баба Параска Прохач Григор'ївна(Каплоуха дівчача), 189? року працювала в 8 років наймичкою у попа, гляділа попеня. Попів не любила, бо були у попа батраки, а на пасху приносили багато пасок, піп не батракам поїсти давав все це, а свиням.
У баби Параски були брати та сестри, 11 чоловік, живих 4-5 залишилося після голодомору.
Гнатишині звали всі на кутку. Прадід Гнат(його батько Оникій Прохач), чоловік баби Параски. Прадід був бандитом побудував дві хати. Вмирав так - сидів на лавці, баба Дашка тьоть Свєті каже бігом клич прабабу Параску - дід вмирає. Дід попросив одіяло, потім каже не те, дай друге. Похилився набік. Параска була маленька та гарненька, а дід бандюк причепився до сироти. Всіх бив хто на неї дивився. З автоматом бігав в сусіднє село когось там грабував. В 44 контузило Гната, язика вирвало. Багато пив. До 1965 року жив.
У баби Дашки був брат, дід Грицько, у нього була дитина Федір, але його покинули бо він пив і бив. Сам він сидів в Челябинську, потім Казахстан. Потів вернувся в село. Ставив золоті зуби, йому давали золото, він переплавляв на половину з чимось, половину собі залишав. В селі довго не жив, подорожував постійно, прописка була десь на Уралі. Його не здавали бо він зуби всякому начальству ставив.
І тітка і мати пам'ятають собаку Валєта. Валєт розідрав руку тітці в дитинстві. А мати бачила як батько тікав від Валєта. Йому років 5 було, мати з своїм батьком на пидводі каталася все літо і занесло їх на другий кінець села.
Деякі розповіді сходяться з словами діда Петра.
Швидко заснув. Мати з тіткою ше довго сиділи шушукалися в сусідній кімнаті.
22 вересня. Субота. Поїхали на кладовище до могили батька. Прибрали. Мати та тітка поплакали. Потім вони поїхали скуплятися, а я виліз біля базарю, пішов шукати камеру. Приїхав Олексій забрав мене, поїхали до мене причепили камеру. І вночі тепер показує. Потім в місто. Пробки егегей. Півтори години, а Олесій радіє, пріус економить йому топливо. Вернувся ж Олег, не поїхав до Турції, всі гроші викинув в некриму. Розповідав як все погано там. І як все стане добре через декілька років. Ну цю пісню я вже десь чув. Людей багато. Інтернет поганий, зв'язок поганий, роумінг. Води не вистачає. Пить тільки та що з крамниці. Краба немає, риби немає. Є шашлики. В серпні каже приперлися всякі начальники. Всіх обманюють хто з материка. На кожному кроці. Сервісу ніякого немає. Каже раніше в курятнику люди спали, а тепер їм кондеціонер треба, вода, пралка. А там такого немає. Ресторани працюють без туалетів. Туалети на вулиці за гроші. Їжа дорожча чим у нас. Виноград дорожчий. Прокуроських, налогових, судді, депутати - всіх працювати заганяють в некрим. А люди такі - більше ніколи. Надкусили - тепер їжте. Міст зробили, а далі дорога з одної сторони кемпінг з другої море, швидко не поїдеш, п'яних багато, пробки. Знову три дні стояти в дорозі. Реєстрація краснодарська, кругом. Ну, нехай.
Ночував у місті.
23 вересня. Неділя. Спав до обіду, потім з Ж. в крамницю. Додому поїхав. На вокзал зарані приїхав. Сиджу, чекаю. Прибігла якась тітка недалеко, взяла олівці папер з пакету, почала шось малювати, підходить каже - можна я вас намалюю, але гучномовець оголосив, шо там електричка моя приїхала, побіг, сказав якраз треба йти на електричку. Приїхав, поїв, ліг заснув трохи, тепер дибр до купи зібрав. Далі спати. Спина ще болить.
Захворів, невралгія, мати кажуть у діда Володьки таке постійно було. Вся спина болить, бронхі опухли. Поки в подорожі спав в авто на холоді мабуть замерзла спина. Пробував працювати, але тільки декілька годин зміг і знову спав. Більше нічого не робив. Наковтався всяких пігульок.
15 вересня, субота.
Працював та спав, більше спав, але доробив на расті половину апі старющого сервера. Думаю чи раббіт чи кафка, чи може вистачить редісу. Все хворію.
16 вересня, неділя. В місто. Поміг трохи Ж. В крамницю збігали та на кладовище з Олексієм, там треба зпиляти дві берези по 22 роки. Спав у місті.
17 вересня, понеділок. Додому поїхав, спав, працював. Поклеїв труби витяжки, шоб конденсат не біг по швах і тікав на вулицю. Мазав спину якоюсь вонючою рідиною, мати дали, 50 центів 50 грамм. Знову спав.
18 вересня, вівторок. Стало трохи легше, груди не так болять. Почав шевелитися. То одне то друге гарбузи переніс на другий поверх, нарвав яблук, закинув картоплю останню їстівну в погріб. Моркву сховав на другий поверх. Працював.
19 вересня. Середа. Лежу працюю, 9 з чимось, телефонують хлопці, в трьох не можуть полагодити одну разбу, причепився за 3 хвилини знайшов що не вистачає написав судо апт інсталл ... все поставилося запрацювало. Нашо директор їх держе на роботі. Троє, всі працюють більше 2 років, кожному показував разів по десять як це робиться, ні, не можуть запам'ятати. Ліниві. Працював далі. Писував на расті. Спробую що краще буде працювати раст вс пхпцгай 2010 року. Знайшов якийсь шматок на гітхабі, працює, не чистий тцплістен і добре. Індуси якісь писали.
20 Вересня. Четвер. Знову спина боліла. В голові шуміло, працювати не міг до вечору. Перетягав з під хати старі дощечки на місце під гараж. Прибрав вікна з під хати, бо матері треба. Треба і все. Не став сперечатися. 6 годин все розгрібав. Трохи встиг попрацювати.
21 вересня, п'ятниця. Приїхали тітка з дядьком, привезли всякого. Сиділи балакали весь вечір до самої ночі. Розпитував всяке. Тітка розповідала, у моєї прабаби Параски була мати Акуліна мати, вмерла рано. Баба у моєї прабаби була з початку 18?? якогось року(більше 100 років прожила). От вона і виховала дітей коли вмерла їх мати. Баба Параска Прохач Григор'ївна(Каплоуха дівчача), 189? року працювала в 8 років наймичкою у попа, гляділа попеня. Попів не любила, бо були у попа батраки, а на пасху приносили багато пасок, піп не батракам поїсти давав все це, а свиням.
У баби Параски були брати та сестри, 11 чоловік, живих 4-5 залишилося після голодомору.
Гнатишині звали всі на кутку. Прадід Гнат(його батько Оникій Прохач), чоловік баби Параски. Прадід був бандитом побудував дві хати. Вмирав так - сидів на лавці, баба Дашка тьоть Свєті каже бігом клич прабабу Параску - дід вмирає. Дід попросив одіяло, потім каже не те, дай друге. Похилився набік. Параска була маленька та гарненька, а дід бандюк причепився до сироти. Всіх бив хто на неї дивився. З автоматом бігав в сусіднє село когось там грабував. В 44 контузило Гната, язика вирвало. Багато пив. До 1965 року жив.
У баби Дашки був брат, дід Грицько, у нього була дитина Федір, але його покинули бо він пив і бив. Сам він сидів в Челябинську, потім Казахстан. Потів вернувся в село. Ставив золоті зуби, йому давали золото, він переплавляв на половину з чимось, половину собі залишав. В селі довго не жив, подорожував постійно, прописка була десь на Уралі. Його не здавали бо він зуби всякому начальству ставив.
І тітка і мати пам'ятають собаку Валєта. Валєт розідрав руку тітці в дитинстві. А мати бачила як батько тікав від Валєта. Йому років 5 було, мати з своїм батьком на пидводі каталася все літо і занесло їх на другий кінець села.
Деякі розповіді сходяться з словами діда Петра.
Швидко заснув. Мати з тіткою ше довго сиділи шушукалися в сусідній кімнаті.
22 вересня. Субота. Поїхали на кладовище до могили батька. Прибрали. Мати та тітка поплакали. Потім вони поїхали скуплятися, а я виліз біля базарю, пішов шукати камеру. Приїхав Олексій забрав мене, поїхали до мене причепили камеру. І вночі тепер показує. Потім в місто. Пробки егегей. Півтори години, а Олесій радіє, пріус економить йому топливо. Вернувся ж Олег, не поїхав до Турції, всі гроші викинув в некриму. Розповідав як все погано там. І як все стане добре через декілька років. Ну цю пісню я вже десь чув. Людей багато. Інтернет поганий, зв'язок поганий, роумінг. Води не вистачає. Пить тільки та що з крамниці. Краба немає, риби немає. Є шашлики. В серпні каже приперлися всякі начальники. Всіх обманюють хто з материка. На кожному кроці. Сервісу ніякого немає. Каже раніше в курятнику люди спали, а тепер їм кондеціонер треба, вода, пралка. А там такого немає. Ресторани працюють без туалетів. Туалети на вулиці за гроші. Їжа дорожча чим у нас. Виноград дорожчий. Прокуроських, налогових, судді, депутати - всіх працювати заганяють в некрим. А люди такі - більше ніколи. Надкусили - тепер їжте. Міст зробили, а далі дорога з одної сторони кемпінг з другої море, швидко не поїдеш, п'яних багато, пробки. Знову три дні стояти в дорозі. Реєстрація краснодарська, кругом. Ну, нехай.
Ночував у місті.
23 вересня. Неділя. Спав до обіду, потім з Ж. в крамницю. Додому поїхав. На вокзал зарані приїхав. Сиджу, чекаю. Прибігла якась тітка недалеко, взяла олівці папер з пакету, почала шось малювати, підходить каже - можна я вас намалюю, але гучномовець оголосив, шо там електричка моя приїхала, побіг, сказав якраз треба йти на електричку. Приїхав, поїв, ліг заснув трохи, тепер дибр до купи зібрав. Далі спати. Спина ще болить.
